Лихо

Під високими небесами, За далекими за лісами, Два брати колись були-жили. Старший - сірий, молодший - білий. Старший вчив, як вільному жити, Бути вірним, та не служити. Поза спиною – діти та жінки, Обіч – браття, попереду – вороги! Бережи його, темни

Спочинь, наша мати, У зорянім небі. На променях сонце Колиса тебе. Твій подих блакитний Вже спить-сутеніє. Най тобі насниться Зерня золоте. Впала крапля та й червона, Додолу впала. Най тій краплі царство чорне До неба стало. Ой чого ж тамтії мури трі

присвячується пам'яті двох князів - батька Святослава та його сина Володимира Ой у полі у долині Білий кінь гуляє. Княже славний гніздо зміїне Топче-розоряє. Крові діточок маленьких Гадам не смоктати, Та дівчат наших молоденьких Вже не продавати! Від

Чом ти, калинонько, та й похилилася? Чом ви, матуся, та й зажурилися? Чом Сонце в небі та й почорніло? Чом босий стою, сорочка біла? Маро, бабуся Марено, Чорная хустина, уклін тобі ниць! Ти, сива, повідай, скажи мені, мудра - Чи славно я бився, чи че

Як виходило сонце Із-за лісу, з-за гір, На війноньку збирався Молодий богатир. Батько рідного сина Тай заговорювали, Аби вістря лихії Його тіло минали: "Там на морі Окияні синьому, Там на острові Буяні дуб стоїть! Під корінням слово моє сховане, Ключ